ye-logo.v1.2

Григорій Давиденко: «Декілька банок фарби, і мали б другу міську лікарню»

Здоров'я 5295
Фото: РПЛ

Заступник міського голови Хмельницького розповів «Хмельницькій народній газеті «Є» про можливу реформу медичної галузі та те, чому в місті й досі не з’явилася ще одна лікарня

Останнім часом обласним центром «поповзли» чутки, що незабаром «закриють» усі поліклініки. Хто виконуватиме їхні функції, невідомо. Однак хмельничани, котрі щось чули про таку медичну реформу, одразу ж почали видавати власні версії. На кшталт: «Хочуть же створити другу міську лікарню в військовому госпіталі, ось і будемо туди їздити». Кажуть, не буває диму без вогню. А тому кореспондент «Є Поділля» вирушив до заступника міського голови Хмельницького Григорія Давиденка, який відповідає за медичний напрямок у місті, щоб розставити всі крапки над «і».

- Григорію Михайловичу, невже це правда, що всі поліклініки реорганізують?

- Нікуди поліклініки не зникнуть! Міністерство охорони здоров’я проводить реформу, яка зараз, як пілотний проект, втілюється у Вінницькій, Дніпропетровській та Донецькій областях. Якщо вона буде втілена у життя в Україні, то запрацює і в Хмельницькому.

- І що тоді очікує на хмельничан?

- Спочатку поясню. Є три види надання медичної допомоги: первинний, вторинний та третинний. Первинний – це поліклініки, в тому числі і стоматологічна. Вторинний – це наша міська лікарня, окрім лор-відділення, яке виконує функцію обласного рівня та належить до третинного виду. Реформою планується, що первинними видами піклуватиметься міська влада, а вторинними – держава. Але поки що незрозуміло, що буде, до прикладу, із дитячою міською лікарнею, в якій 8 з 10 відділень належать до третинного виду надання меддопомоги. Чи буде їх забирати держава під свою опіку, чи передасть на утримання обласного бюджету – невідомо. Така ж втаємничена поки що доля перинатального центру та інфекційної лікарні.

- То це ж буде полегшення для міського бюджету!

- Звісно, якщо кошти, які витрачалися на утримання цих медичних закладів, залишаться в місті. Тоді ми зможемо їх використати на профілактику захворювань, на надання первинної медицини та в рази покращити рівень медичної допомоги в поліклініках. Медицину потрібно реформувати! Тому що це єдина галузь, яка, фактично, не зазнавала жодних змін. І, якщо пілотні проекти завершаться успіхом, то вже з 2012 року, ймовірно, зміни очікують і на хмельницькі медичні заклади.

- А військовий госпіталь на вулиці Довженка? Його ж наче вже давно мали зробити міською лікарнею, але, як кажуть, віз і нині там.

- У нас була дуже хороша ідея, яку, на жаль, не вдалося втілити у життя. А все через те, що не знайшли спільної мови з центральними органами влади, а саме з Міністерством оборони України. Я займався подальшою долею госпіталю на 200 ліжок, який мав стати другою міською лікарнею. Там же палати на 2-3 місця, є підземний перехід до їдальні, кухня, котельня – вся інфраструктура. Щоб забрати його в міську власність, нам виставляли рахунок на 7 мільйонів, а ми сторгувалися на чотирьох мільйонах гривень. Але пізніше домовилися, що на цьому суму придбаємо медичне обладнання для тієї частини госпіталю, яка залишається. Вже потім Міністерство оборони України запропонувало нам забрати на баланс міста мікрорайон Ракове, і ми погодилися, але за умови, що нам додатково виділять 50 гектарів землі на військовому полігоні, щоб могли «роздати» земельні ділянки хмельничанам для будівництва житла. У 2009 році вже всі документи були на руках. Однак не вистачило одного підпису – виконуючого обов’язки міністра оборони (Володимира Іващенка – прим.авт.)

- Влада змінилася, є новий міністр. Він теж не підписує?

- А почалися нові перемовини. Міністр підписав, але пакет документів «завис» у міністерствах фінансів та юстиції. Але це не найголовніша біда. Коли госпіталь із вулиці Довженка переїхав на Чорновола, на ремонт чи переобладнання приміщень у лікарню потрібно було не більше ста тисяч гривень. Фактично, можна було взяти декілька банок фарби, все пофарбувати та створювати другу міську лікарню, в якій знаходилися б відділення нехірургічного профілю. Створили б ще й сестринське відділення, чи хоспіс, якого немає в області. А зараз, коли минуло дві зими, відверто кажучи, відпало бажання щось там робити.

- Через те, що передача госпіталю затягнулася на роки?

- Та мені важко зараз зрозуміти, що краще: брати цей госпіталь, чи будувати нову лікарню! Стан корпусів зараз просто жахливий. Дахи протікають, паркет піднявся… Це руїни. Госпіталь ще трохи постоїть і він нікому не буде потрібен. У нас вже є такі в області, де були військові містечка, приміщення яких своєчасно не передали до комунальної власності, і вони перетворилися на нетрі.

- То місту вже не потрібен госпіталь на вулиці Довженка?

- Мені важко відповісти на ваше запитання. Я просто не можу уявити, де зараз віднайти гроші на його реконструкцію. На це ж потрібні мільйони гривень! Але, дай Боже, щоб нам передали госпіталь, тоді зберемо комісію, все порахуємо, і будемо думати, що ж робити. Можливо, спільно з облдержадміністрацією будемо це питання вирішувати, можливо, створимо там хоспісне відділення. Поки що я не готовий дати конкретну відповідь.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую